хоробрі весело тікають
від вітру голубих примар
їх крик миліший ніж в почвар
в ранковий час над виднокраєм
де гру в життя, тягар журби
трактат архів ховає ніжно
чию промовистісь невтішну
міль поглинає від нудьги
в шпаринах гострих східних скель
серед навалів хризопразу
де забуваються образи
й святих відспівує Морфей
де кожен день його- трофей
в якого закохався острів
серед магнолій і Норд-осту
у час передчуття речей
