Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Серафима Пант: Втеча - ВІРШ


Серафима Пант: Втеча - ВІРШ
UA | FR | RU

Поезії для дітей (не для дорослих)

Бібліотека | Поети Клубу Поезії | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти КлПоезії |

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1

Пошук


Перевірка розміру




Втеча

Тримай мене, весно, дзижчанням бджоли У ніжності перших тендітних ілюзій. Твій подих на шиї моїй не горів, Та ми значно більше, ніж люблячі друзі. Та ми значно менші від образів тих, Які титанічно виборює норов. Ти чуєш дзижчання? Спитай у бджоли, Чи цвіту згасання про втрату говорить Мрійливості лету. У солоді груш, У кольорі яблук – Бажання достиглі Не райського саду – Хліба насущного, І ми одне одному надто важливі, Аби прив’язати до подиху в такт, Весну обпікати жарінням сердечним. Пелюсток дзижчання – рясний зорепад. Втеча.

ID: 1046821
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 31.08.2025 13:24:48
© дата внесення змiн: 31.08.2025 13:24:48
автор: Серафима Пант

Мені подобається 7 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (518)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Рясна Морва, 21.09.2025 - 20:15
12 16 give_rose hi
 
Серафима Пант відповів на коментар Рясна Морва, 23.09.2025 - 22:32
16 дякую!
23 23 23
 
ХРЕСТОСЛОВ, 31.08.2025 - 15:05
як річка
текла́
її слів
до́вга стрічка

в мій бік

і
літа́ла
бджола́
над безквітковим по́лем і са́дом
де гру́ші
і я́блука
з квітів
весня́них
повста́ли

не всі

а в ни́х
сік

в нім - ти́х квітів
вся ніжність
і
спів матери́нства грудно́го
що
їх
заколи́сував
зве́чора на́ніч щодня́
і
як річка
текла́
до́вга стрічка
тих співаних слів...

... як в клубо́чку
тепе́р вони́
в са́мому
се́рці
тих я́блук і гру́ш
які
налива́ються ра́дістю літа

скоротічне життя́ - з немину́чої сме́рті уте́ча

ти
не́
зупиня́йся

біжи́

утіка́й
поки мо́жеш

пода́лі

бу́деш квіткою
гру́шею
зе́рнятком
де́ревом зно́ву
яке́
розцвіте́ навесні

і
по ко́лу
трива́є ця вте́ча соло́дка

і гу́би твої
що не тільки слова́
запліта́ють у стрічку

літа́ють
пелю́стками
вітром
роздму́хані
цілу весну́
і
в всіх сна́х

де
цілу́ємось ми

й
ніби
вічно та́к бу́де

ця вте́ча
 
Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 31.08.2025 - 18:18
Чи утікають крапельки дощу
Із хмари?
Чи тече від себе річка?
Чи я тебе далеко відпущу
Від серця свого?
Чом сумне обличчя?
Вертається усе.
По колу лиш
Пелюстка облетить
Семи вітрами,
Збере усе, не сказане словами,
Сумує небо?
Ні, пелюсток хмари.
От-от весняно вкотре задощить.
 
ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 31.08.2025 - 18:59
а мо́є мо́ре суму́є
сльо́зи його́ соло́ні
і не́бо моє́ суму́є
вся пра́вда як на доло́ні

і тільки твій до́щ - соло́дкий
як по́смішка тво́я тендітна
як грім се́ред я́сного не́ба
прихо́диш завжди́ "непомітна"

по ко́лу семи́ вітра́ми
збира́ється ве́чору ни́тка
поба́чу тебе́ через хма́ри
со́нце на́ніч хова́ється в квітку
 
Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 31.08.2025 - 19:30
Сонце прокидається жовте у пилку,
Ночувало затишно в неба квітнику.
Ночувало солодко - спало, як маля.
Зустрічає радісно Сонечко Земля.
Спалося - чи снилося? Море? Океан?
Колихала квіточка Сонця ніжний стан.
Сни солоні солодко падають на ґрунт,
Де дощу у засуху, як блаженства ждуть.
 
ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 31.08.2025 - 20:19
zagádka

зі сну́
заквітчане
в віно́чку
росо́ю вми́те
і
приси́пане пилко́м
потя́гнеться роже́во в про́мені тонкі як вії

неви́спане
неснідане
зате́
таке́
уко́хане
ціло́ване
і
ба́жане


хто́? хто́? хто́? хто́? хто́? хто це́?
 
Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 31.08.2025 - 21:14
Незтуціб)
 

Нові твори