Як легко розбити фарфорове серце,
Що вміщує осінь з безкрилим дощем,
Що палить осяяне в сірості берця
І дихає жовтим, як сонце, плющем.
Як легко здолати незбирані думи,
Коли першозвітне ламає причал.
І все безтурботне - у засвіті гуми...
Лякає безвинно-камі́нний мурал...
Чи є ще різниця між правди й обману,
Одна та єдина в глибинах озер?..
Вдивляюсь у води німого титану
І слухаю пломінь, між сотень імен...
16.08.2025
Дуже гарно 
Чудова лірика! 
