Ти завітаєш в серце стиглим зіллям
У тонко промальованих очах,
Чому тремтливі тіні при свічах
Нестерпно так нагадують свавілля?
Чому ні як не в силах ми спинить
В сітках душі страшної блискавиці?
Чи то так час вибілює нам лиця,
Чи то життя минає мимохіть?!
В широких стежках, де cама пся крев
І голосних папуг заморських зграї,
Чи чуєш, як дітей своїх ховає
Бліда зозуля між густих дерев? -
В рядках рухомих світлої пітьмі,
Які не знають, що таке зупинка,
Де сили усвідомленого вчинка
Не досить для бажання животіть …
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=xE-KUcCzpdA
