Ні не у тиші нив засохлих
Сидів і заглядав у двір,
Неначе з місяця у погріб
Серпом знімав цукровий чвир,
Де квітнув кмин під довгим небом
І коні в яблуках неслись,
І анаграми днів дуплетом
У кольорове одяглись…
О, жовті глиняні кургани!
Погляньте вгору, в Емпірей,
Як носії німої драми,
У час непроханих ідей.
Козаче пнися в гори плаєм -
У хащах краще ніж в степах,
Де рута радості палає
І вітер клякне на губах.
Нехай у кухлях остається
На дні
(од чаю*) вогкий хмиз -
Як проща довга пісня ллється
Коли душа знаходить ліс.
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=DXUygENoFHU
