Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Даніленко: Сонет 22 Вільяма Шекспіра. Переклад - ВІРШ

Сонет 22 Вільяма Шекспіра. Переклад Люстерко мою старість не засвідчить, Допоки тèбе юність береже, Коли ж змарнує час твоє обличчя, Хай смерть тоді мене наздожене. Бо вся краса твоя, що зовні сяє, То серця мОго гідне убрання - Тобі віддав я серце із коханням, Твоє ж - в мені, ти - молодість моя. Тож, бережи себе, мій друже милий, Себе для тебе берегтиму й я, Хай серце захистять кохання крила, Як мати рідне захистить дитя. Свого ти серця вже не забереш, Воно в мені, допоки ти живеш. 10 - 12.07.2025 © Тетяна Даніленко Свідоцтво про публікацію: 0048833720250713 © Тетяна Даніленко, 2025 Ілюстрація - Тіціан Вечелліо "Портрет Аретіно", 1512 My glass shall not persuade me I am old, So long as youth and thou are of one date; But when in thee time;s furrows I behold, Then look I death my days should expiate. For all that beauty that doth cover thee Is but the seemly raiment of my heart, Which in thy breast doth live, as thine in me: How can I then be elder than thou art? O, therefore, love, be of thyself so wary As I, not for myself, but for thee will; Bearing thy heart, which I will keep so chary As tender nurse her babe from faring ill. Presume not on thy heart when mine is slain; Thou gavest me thine, not to give back again. William Shakespeare Дзеркала брешуть: зовсім не старик Я, грішний, поруч з юністю твоєю, Хоч скоро Час і твій пориє лик, А Смерть мене сховає під землею. Не маю я, по совісті, підстав Вести себе за старшого на людях. Мені ти вірне серце дарував І поселив моє у себе в грудях. Тож дбай про себе так, як дбаю я, – Тому що бережеш ти серце друга,– Як піклувалась матінка моя, Щоб не спіткали горе чи недуга. Така вже доля в наших двох сердець: Помре одне – і другому кінець. Олександр Грязнов Не вірю дзеркалу, що вже старий я, Твоєю ж юністю я молодий. Але як час твоє лице пориє, Упевнюсь я — кінець приходить мій. Твоя краса — це шати мого серця, Що до грудей покладене твоїх, Твоє ж в моїх, наснаги повне, б’ється, Щоб довго ще я молодіти міг. Я думаю про нього щогодини, За нього я на все ладен, затям. Так ніжна мати за життя дитини Готова власним заплатить життям. У наших серць тепер життя єдине: Моє помре — твоє також загине. Дмитро Паламарчук