Спинився час у тім щасливім літі,
Яке у серці мальвами цвіте.
... Розсіялось насіннячко по світі,
І десь колись, напевно, проросте.
Як сива туга, лютий вітер в полі,
Аж до землі нахилить колоски.
Пекучий біль, неначе вирок долі,
Ходитиме за мною всі роки.
Знайти себе, щоб це переступити,
Промінчик світла в темряві знайти.
Життя іде, його не повторити,
Не забудитись в буднях суєти.
... Я буду знову вчитися радіти,
Щоб не боятись грому чи грози.
... Бвгато треба встигнути зробити,
Допоки не гойднулись терези.
Бо чаша літ завжди переважає,
Всі надбання, багатство і чини.
Іду вперед, але не поспішаю,
Щоб не згубити стежку до весни.
