Сни були довгі, як паруса.
На вулиці - тільки зима, якій кінця - краю, іще нема.
Йдуть буремні дні, в які сліпо віримо всі.
Прибувають пустельні човни в яких надія є.
Ми - складова із книг своїх,
Де щастя затонуло в морях понесло їх по вітрах.
Всі альянси розтрощить скала віднесе їх до самого дна.
Скільки тут водоворотів, ніби стала пуста Земля.
Де любов твоя -
чи іще жива?
Знайди ті слова,
щоб відновити, свої берега.