Серафімові крила -
Не кров, ні вино, ні вода -
Відспівали і годі!
А більшого вже не хотіли,
У холодному човнику
Синього льоду біда,
Ні лисиця, ні веприк,
Ні птах перелітній зомлілий.
Змерзлий хлопчик! -
Не бійся–не вмер він,
У холоді спить,
Під вітрилами часу
В полоні святого безлюддя,
Де Дедаловий спадок -
Крилате оте «мимохіть»,
Ще даремно чатує на душі
Лункого безглуздя.
Ти його оминай...
не торкайся,
не мацай біду.
Послини олівець,
Як дарунок чорнильного неба,
Для рахунку вітрильників дурнів
Часу на ходу
Де як завжди
ніколи,
нікому,
нічого не треба...