***
Ти вітром колючим - мимо!
Ти сонцем пекучим - пізно!
Ти гулко навспак дверима,
та гулко - уже не грізно...
Та люто - уже без болю.
Та підло - уже без муки.
Хоч може це - ще й не воля,
та вільно знеслися руки.
Та іншо уже довкола.
Й в тобі уже зовсім іншо.
Хай льос ще мудрує кола,
та щось їх тривожить віщо.
Та щось їх веде на води.
Змиває сліди за ними.
А звідти видніють сходи...
А звідти - нові вершини!
Звідкіль - не вітри, а легіт.
Не спека, а життєсила!
Не плямка буття, а всесвіт,
що серцю дарує крила.
24.06.25 р.
