Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Луїс Сернуда Жити в Сансуеньї - ВІРШ

Можливо, вона буде там, з чотирьох боків Омита морями, в центрі плато Палаюча і обшарпана. Це вона, мачуха, Першоджерело стількох, як ти, скривджених нею і за неї скривджених. Це неймовірна земля, яка створила вас за своєю подобою, щоб вигнати вас із себе. В ній людина, яка не могла інакше, помилково народившись, віддається воістину, і як плата за інші безсмертні помилки, що трапляються іноді. Незмінна, в бурхливій світлотіні, Подивіться на неї, подумайте про неї. Посушлива земля, родюче небо, Зі снігами і заходами, повенями і посухами; Мигдаль і опунція, еспарцет і апельсинові дерева Ростуть в ній, вже пустеля, вже оаза. Поруч з церквою - звичайний будинок, поруч з палацом - литавра, хрипкий крик поруч з безтурботним голосом, любов поруч з ненавистю, і ласка поруч з ударом ножа. Там все доходить до крайнощів. Плебейська знать, шляхетний люд, Заселяють його; землевласники і тореадори, Жерці і вершники, волоцюги і візіонери, Красені і бузувіри. Ти, земляче, добре, що тобі це огидно, з цієї тварі. Все має свою ціну-Корупція влади, розбещеність любові, відсутність любові; і за те, що ти з цієї землі, ти платиш тим, що ти взагалі нікуди не походиш: блукаєш, порожній і пустий, по світу, який ігнорує Сансуену та її дітей. Якби в інший час вона була нашою. Коли чужі народи боялись і ненавиділи її, І було багато, щоб бути її; коли вся Її вроджена нерозумність, вже безумство сьогодні, Як чудовий парадокс накладалась. Вони жили смертю, так, але зі славою. Вони жили смертю, так, але зі славою. Жахливе сьогоднішнє життя, ми вмираємо В чужому кутку. А тим часом черв'яки, з нього і його непоправної руїни, ростуть, процвітають. Дожили до цього. Дожили до цього. * https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042134