Тільки сиві тіні
лишаються на протягах
вічності...
Котрісь не намацаєш
навіть при білій днині,
котрісь в'їдаються
у прозорі акварелі часу так,
що жодним чином
не здовбаєш -
пилюка забуття не здатна
заступити їх барву.
Усе, що залишається за нами -
тільки німий танець тіней.
Безмовні кроки пам'яті,
що відраховують миті
справжності.
Ліпимо свої тіні.
Як уміємо.
Як можемо.
Вітер часу проявить -
хто став порожнечею,
а хто помер, аби жити.
6.05.25 р.
так є... 
