Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Емма Конвалiя: У склі - ВІРШ

Між тишею кімнати і пітьмою Межа, Гостра́, як лезо, холо́дна, мов вода, Та не торкнутися ногами дна І не відчути глибини над головою, Бо скло пусте й водно́час містить все – Диван, годинник на стіні і квіти, І стомлені дерева за вікном, й сусідів, Що палять й говорять, І фари крізь гілки горять І віддаляються… А я не знаю ще, куди себе подіти (Я з ними також на межі) – То я в кімнаті, І на канапі пес кудлатий Поводить вухами м'якими уві сні. То я в пітьмі, Над черемшиною нависла головою, Торкаюсь місяця непевною рукою, Прозорою і легшою за вітер.