Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Seth: Трамвай - ВІРШ

Не варто мене розуміти, якщо не занадто чутка. Навіщо ти вперто блукаєш в пітьмі, як поруч моя рука? Як міцно аркан на шию - то знаєш куди буде крок. Але, якщо знову ти хочеш летіти - навіщо давала зарок? Мене називали Іуда. Я пристрасно їх цілував. Навіщо ти сліпо довірилась їм? Їх клятви - звичайні слова. Що довші нічні посиденькі - то тихше звучання сердець. Навіщо ми разом вступили у гру, в якій очевидний кінець? Для мене нестерпна байдужість. Я знаю коли і кому. Якщо тобі раптом огидна свобода - будь-ласка: батіг і хомут. Що більше безглуздих повторень, то менше поваги Отцю. Навіщо ти міцно стискаєш замок? Мене не тримає ланцюг. Ми стали сирим плагіатом, як втратили оригінал. Не треба чекати закінчення фільму, у нього банальний фінал. Що ближче остання хвилина - то значно чистіше душа. Але якщо знову береш до рук плід - мене більше не спокушай. Закрий мені шорами очі. Затисни долонями рот. Залиш свої спроби копання в душі, там живе дуже дивний народ. Боюся, тобі стане нудно. Ти навіть захочеш піти. Але, як втомилась ходити по колу - запалюй до біса мости. Зникають порожні зупинки. Травмай нас в нікуди несе. Ніхто із сусідів не прагне зійти, наче їх вже ніщо не спасе. Розбий очманілий будильник і я тобі вічність лишу. Шукай те, про що я мовчу у листах, якщо я їх знов напишу.