Край негоди - суцільній жах,
хмарочоси та сполохи,
ти живеш на сьоми вітрах,
донька спеки і холоду.
Твою хижу - з соломи дах -
вщент роздмухував буревій,
втім намучився, зазіхав,
теж освідчитись не посмів.
Твої щічки - солений смак,
примха тих довжелезних вій,
новоспечений пив дивак
мов пігулку суцільну сіль.
В твоїй клітці заморський птах,
у волоссі в'є льон кужіль,
я знайшов тебе у віршах,
що з того, що вони чужі...
