Маленький хлопчик, до вчительки прийшов:,
«Олена Миколаївна, дивіться що знайшов»,
«Це ж лист, а де ти його взяв?»,
«Снігур його, мені передав».
«Давай мерщій збирай весь клас,
Цікаво, хто ж написав його для нас?»,
«А можна, розкрию його сам?»
Розкрили: «Перелітні птахи пишуть нам».
Пише ластівка одна:
«Чи вже закінчилась зима?,
Чи зазеленіла вже трава?,
Чи тепло, чи сонечко є,
Додому сильно хочу вже.»
Тут іволга заспівала:
«Я вже теж заскучала,
За рідним гніздечком, у садочку, біля хати,
Там де, виростила мене мати».
Написали і шпаки:
«Скажіть, чи вишні розцвіли,
Чи літають вже хрущі,
Як шпаківня наша, як перезимувала,
Чи зима її не зруйнувала?».
«А як сонечко, чи не скучає?
Я давно, йому пісеньку не співаю» -
І жайворонок засумував:
«Скажіть йому я скоро буду,
Я ж обіцяв».
Останній лебідь написав:
«Я прилечу не сам,
Лебідку тут свою зустрів,
А вона не бачила Горинь, не бачила лісів,
Прилечу, що б показати я,
Яка красива рідного краю земля».
І подивилась вчителька у клас,
«Вони ж відповідь чекають від нас,
Давайте лист напишемо їм,
Класом усім.
Що напишемо, кажіть - »,
«Що скоро сніг розтане, струмочок задзюрчить,
Підсніжники зацвітуть в одну мить,
Сонечко землю зігріє,
Трава зазеленіє,
Весна скоро прийде,
Вона вже йде.
Любі птахи, прилітайте,
Своїм співом, зиму налякайте,
А ми будемо вас зустрічати,
Шпаківні й годівниці будувати».
Тут снігур у вікно постукав,
Значить він усе підслухав,
Хлопчик побіг, листа віддав,
«До побачення» - сказав,
«Тепер діти, залишається чекати,
І весну зустрічати».
