Попередня частина:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781689
Дівчата легкі й невагомі
наверх злітали до височини
і були майже непомітні,
іноді по землі лишали тінь.
В прозорі вдягнуті серпанки,
на хмарки схожі, та проте
їх із-за хмари не побачиш,
але летить хмарина і живе.
Іноді вихором закрутять,
щоб ухопити щось живе,
та можуть вгору забирати,
як хочеш скоїти лихе.
Крутити стануть у повітрі,
не зможе опиратися ніхто,
але частіше вбрані в квіти,
або в осіннє листя, чи зело.
Іноді сніг із себе трусять,
не дивно зовсім, якщо з хмар
сніг упаде, чи може дощик,
ніхто про повітрулю не згадав.
Доньки вони гірського вітру,
інші боги-вітри - то їм рідня,
такі вони легкі наче повітря
і кожна як Нефела чарівна.
Це повітрулі - діви із повітря,
повільними бувають і швидкі,
можуть летіти із завданням,
їм непотрібні крильця чарівні.
Їм непотрібні чарівні сандалі,
як треба, з шафи дістає Гермес,
зайнятий, із дорученнями не літає,
бо зараз він очолив уряд весь.
Тому у нього для доручень
і розпоряджень, а ще вручень,
тепер є повітрулі чарівні,
німфи повітряні, легкі.
Вони по небу пролітають,
а де потрібно – зависають,
і у повітрі їм спостерігати,
що, де, коли іти, або літати.
Наче хмарини, повітрулі,
понад стежиною летіть,
із гілок лісових злітали
і посвист Мавки чули вмить.
Продовження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785552
18.03.2018.
Картина: Tsuyoshi Nagamo.
