Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Башинська: ЛИСЕН - ВІРШ

Мале руденьке лисеня сиділо біля нірки, де гнулись низько до землі, ялинові дві гілки. Це був Лисен, маленький лис. Він спинку грів на сонці. Не тільки ж світу є того, що бачиш у віконці. А сонце зранку, золоте, так гарно пригрівало, що лисеняточко мале засинати стало. Сидить. Дрімає... Аж тут вовк йде сірий та сердитий. Учора вкрав він каченя, то ж видно, що був битий. Мисливці гналися за ним, собаками цькували. Ой, ще б хвилину... Ой, ще б мить... в ярку були б догнали! А тут, поглянь. Ось подивись! Лисен вийшов погратись. Відволіклись мисливці... Вовк - таки встиг заховатись! А лисеня хоч і мале, проворне, що й казати. Чкурнуло ген через кущі до своєї хати. Хоч, правда, мало і воно, як кажуть, на горіхи. Бо ж бігало там, де не слід. Від того мало втіхи. Могли його лихі хорти без шубки залишити. Тому Лисенові тепер треба дома сидіти. Ото ж на сонечку є час дрімати лисенятку. До нього вовк стиха підкравсь... й поклав цукерку в лапку.