О, БУСЛЕ!
- О, бусле! Світу втіхо!
Що в дзьобі гостроспицім
Несеш ти?
- Віть горіха,
Лежала на землиці.
- Навіщо тобі гілка?
Ти ж скоро відлітаєш.
Он вітер взяв сопілку,
Тобі прощальну грає.
- Я чую звук. Щемливий!
Та наміру не маю
Летіть в далекий вирій,
Лишать хатину в гаю.
- Як виживеш тут, брате,
В морозне безжабів’я?
- Утеплю свою хату
І насушу кормів я.
- Гаразд. Як буде дуже
З харчем сутужно, зимно,
Заходь до мене, друже,
Прийму тебе гостинно.
ЗАЙЦІ
Що це є за дивина –
Скаче біла пелена
В полі, ніби кінь гарцює.
Зайці це, гопак танцюють.
Змерзли білі вухані.
Чобітки в них теплі? Ні.
А вночі гуляв Морозко,
Все покрив тужавим воском.
Ще й насіяв скрізь морозу,
Що його поклав до возу.
Як із Півночі до нас
Йшов у цей січневий час.
КОНИКИ
Є коник – бігунець,
Що служить він людині.
Є коник-стрибунець,
Що лазить по стеблині.
Два коники оці,
Росою вранці вмиті,
Їдять не холодці,
А трави соковиті.
Один «І-го!» кричить
І форка, коли лячно.
А другий сюркотить,
Наївшись, світу – вдячний!
УКРАЇНА
Люблю своїх батьків,
Село, родину, хату,
Пташок веселий спів,
Шум кедра у Карпатах.
І школу я люблю,
І друзів – за підтримку,
І дзенькіт кришталю
На озері узимку.
Люблю, коли сади
Накинуть білі шалі.
Як робить день сліди,
Як місяць без печалі.
Люблю свій рідний край –
Лісів, полів просторінь,
Дніпро, Дністер, Дунай,
Прароду свого корінь.
ДУЖЕ ГАРНО
