Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Колюча сніжка - ВІРШ

Зазвичай, серед зими, Як щипа мороз тріскучий Смачно спить і бачить сни, В нірці, їжачок колючий. Та одного разу, в ліс, Завітали хуртовини. Намели заметів скрізь: І в ярочку, і в долині. Від світанку до зорі' Так вже дмухали щосили. Що звірятко, у норі, Ненавмисно, розбудили. Позіхнувши, їжачок Листя обібрав зі спинки. Обтрусивсь від гілочок, Виткнув носика з хатинки. Потім виліз за поріг, Все навколо роздивився. А, коли побачив сніг, То страшенно розлютився: -Хто на мій поріг приніс Стільки крижаної вати!? -Хто шумить на цілий ліс, Й не дає спокійно спати? Грізно їжачок кричав, Тупав ніжками, сварився. Потім посковзнувся, впав І з горбочка покотився. Обгорнувся у сніжок, Що стелився вздовж доріжки. І став схожим їжачок - На пухку колючу сніжку.