Попередня частина:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757812
Русалка на камінчику сидить,
глядить удалину, а може спить,
чи на рибалоньку вона чекає
і у рибалоньки питає?
“А як живуть і чи здорові
рибалки діти чорноброві:
старша й малесенька донька?
Люляти може вже вона.
Ой, спіть, милі, люлі-баю,
а я пісню заспіваю,
і буде вона летіти,
і над хвилями дзвеніти.
Долетить до діточок,
трусить снів як зірочок,
стануть зірки прилітати
і дітей обох люляти.
Стануть зіроньки блищати,
а діточкам засинати,
виростати досхочу,
нічку місяцем свічу.
Місяченьку заблищати,
а діточкам уже спати,
спіть, дівчатка, люлі-баю,
ночі ковдрою вкриваю.”
І отак вона співала,
море хвилями гойдало,
вільний вітер пісню ніс,
плутав пасма довгих кіс.
Місяць плив за небокрай:
“Тепер, милий, відпливай
і на берег повертайся,
будеш плисти, привітайся.
Мені на скелі сидіти
і вітати вільний вітер,
і співати височенько,
щоб почули далеченько.
Водні виростуть сади,
добраніч тепер тобі,
добра путь хай додому,
вітер для дороги шлю.”
Як пісню скінчить співати,
пора пошту роздавати,
плисти в дальні береги,
де живуть морські світи.
Продовження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760073
23.10.2017.
Анімація із інтернету.
