Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Капелюшки для осені - ВІРШ

Казка 1 Коли осінь-господиня справи всі свої зробила, То подалась до кравчині, аби та її пошила - Капелюшок. Та найкращий. Та, щоби бува такого Не булоʹ ніде й нізащо. І ніколи. І ні в кого! 2 Вислухала все кравчиня, й щоб осені догодити Вирішила та майстриня – Різних капелюхів зшити. Хоч про себе міркувала -Що за дивна забаганка? Все ж часу не марнувала – шила з вечора до ранку. 3 Та й нашила капелюхів різнобарвних і яскравих: Помаранчевих, червоних, білих, бурих, золотавих. І широких і вузеньких, круглобоких та плескатих, І великих і маленьких, і плямистих, і крислатих… 4 Довго Осінь приміряла капелюшки кольорові. Самий кращий вибирала, але всі були чудові. Потім вимовила: -Годі! Вже не буду обирати, Щоби бути завжди в моді, треба різне одягати. 5 В свою чарівну торбину Осінь капелюшки склала. Поклонилася кравчині, Та й додому почвалала. Йшла дібровами густими, але як воно не гірко - Виявилось, що в торбині була невеличка дірка. 6 Через неї, по одному, капелюхи випадали. Осінь ж квапилась додому, Та й того не помічала. В хаті торбу вже відкрила, Глянула, а там – нічого… Лиш одного не згубила Капелюшка… золотого. 7 Тож його красуня Осінь Завжди, в будь-яку погоду, Одягає й радо носить. І завжди вона у моді. Капелюшки, що згубились по стежині до лісочку, Так в траві і залишились, Перевтілились в грибочки.