Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Горобчик-чепурун - ВІРШ

Чепуриться горобець, Чистить пір'ячко завзято. Хоче жвавий стрибунець Полетіти в сад, на свято! Там дбайливі дітлахи Годівниці почепили. Щоб голоднії птахи Трішечки перекусили. Всі пернаті - чепурні Прилетять до годівнички! У красивому вбранні… Ну хоча б, оті синички! В жовтих сукнях – наче пави,- Чорні шарфики і шапки. Ще й на спинки повдягали Зеленаві безрукавки. Чим же гірший горобець? – Може й він повихвалятись. Тож умілий хвастунець Поспішив скоріш збиратись. Покупався у пісочку, Дзьобиком почистив лапки, Сіру одягнув сорочку, Чорну, з пір'ячка краватку. Коричневий піджачок Нятягнув на спинку жваво, Сірий кашкет – на чоло, Чуб задиристо поправив. Застібнув свій комірець - Все до ладу, все по крою. Аж цвірінькнув горобець, Задоволений собою. І гайнув до годівнички, Прилетів, – та вже дарма! З'їли все прудкі синички - Ані крихточки нема. Ні зернинки, ні сальця – Увесь харч давно скінчився. Шкода, звісно, горобця, Бідолашний запізнився. І тоді промовив грак, До горобчика, ось так: -Ти голодним залишився - Бо задовго чепурився. Другий раз - часу не гай - Самим першим прилітай!