Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Зайчик та світлячок - ВІРШ

Зайчик зірочку знайшов, Як галявиною йшов… Заховав її в кишеньку, І, чкурнув у ліс швиденько. Поки бігав наш Вухасько, - Зірочка чомусь погасла! Сів зайчисько біля нірки, І заплакав, гірко – гірко! А тим часом, із кишеньки, Визирнув жучок маленький. Сів куценькому на носик, І тихенько його просить: -Сірий зайчику, не плач! Я – не зірочка!!! Пробач! Це мій осяйний киптарик – Мерехтить, немов ліхтарик. Я звичайненький жучок, Зовуть мене – світлячок. На галявині зеленій Друзів є багато в мене! Тож , Вуханчику, ходім, Покажу тобі свій дім. І повів його жучок, - В царство «живих зірочок».