Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Карплюк-Залєсова: ЗАЙЧИК - НЕПОСИДА - ВІРШ

Може зле, а може, як ? Білий зайчик став русак: Скинув шубку білу, поміняв на сіру. Де ти, зайчику, озвись! Щось тебе не бачу... Он ! За кущиком чорниць... Зараз я прискачу. Мама зайчика туди... Шустрика немає... Де ж ти, синку ? Ох біда ! - Русого шукає. Це ж оказія якась шубку поміняла! Краще б білою була... спокій би я мала. Непосида-зайченя від мами ховалось, Не зогледілось мале, як в яму зірвалось. Рюмсає мале зайча, а гукать не вміє, А матуся бідолашна зі страху аж мліє... Тут з"явилась на гіллі цвіркотлива сойка, Щось бурмосить, голосить, цвіркає і "йойка" А по тому ізнялась,- мама за ї слідом: Скоріш, соєчко, лети... щоб перед обідом Сина-зайчика знайти, поки сита лиска... Ось він, тут ! Скоріш -скоріш !- вигукнула плиска Помагали їжаки зайчикові з ями... Повпивались голочки напам"ять від драми... Витягає по одній зайчикова мама: Був би білим, я б тоді чистий спокій мала