( Великий світ маленького дитинства)
Посварились горобці та й за хліба крихтівці,-
Чубилися, билися,снігом порошилися...
Зима люта і довга й сувора,
Зима в валянках, шубах, по норах.
А пташина без валянок - боса,
І шукає то крихти, то проса...
Тут на крик горобиний з"явилась
Білобока сорока стара,
Мудрим оком на все подивилась :
Цить ! Замовкла, малеча гучна !
Піднялися й замокли чубаті,
Не сваріться, за мною летіть,
Там, Настуся щоранку приносить
І сніданок, і щедрий обід.
Там і крихти, й водичка, і збіжжя,
Там гостинців уволю для всіх,-
Ну, гайда...он за те роздоріжжя...
Лиш піднявся за зграйкою сніг .
Наклювались, водички напились,-
Ох і славний Настусин обід !
Добре серденько дівчинка має,
За пташину радіє й болить.
А як хуга вночі замітає,
Вже удосвіта Настя спішить
Годувати пташину, бо знає,
Як пташа на морозі тремтить...
Ось така у нас дівчинка Настя,
Любить меншеньких понад усе,
У очах її - вогники щастя
У турботі про все, що живе.
Дякую
