Курличуть в небі журавлі,
на них я задивилася.
Спинилась осінь на межі,
вона теж засмутилася.
Тужливе знов почула "Кру-у!"
над кручею високою.
Рясним заплакала дощем,
сипнула позолотою.
Бо ж не хотіла відпускать
птахів... Збідніє хатонька...
Та в гості Зимонька прийде
до Морозенка-батенька!
То ж хай летять... То ж хай летять,
повернуться із веснами.
Осінь збере ж весь урожай,
вквітчає перевеслами.
І колосків багато тут
із золотого житечка.
Щоб за зимою знов весна,
за веснонькою - літечко!
"Бо ж не хотіла відпускать птахів... Збідніє хатонька..."
