Відочка Вансель: Любіть всіх! - ВІРШ, Вірші, поезія. Клуб поезії

Мамо, підросту й така ж я буду? Як дорослі? Всі казки забуду? І ляльок не буду я вкривати... Ковдрочку не буду я їм прати? Це залежить мамочко від кого? Я гадала:навіть від святого Янголятка, що скубе пір'їнки, У казках помруть усі сторінки? Мамочко, я хочу буть маленька, І щоб ти жива і здоровенька. Щоби жили ми в країні Щастя, Де найкращі помисли здійсняться. Щоби ми мурашці зпівчували, Щоби всіх сиріт додому взяли. Хай наш татко зробить всім кімнати, Щоб голодні там змогли дрімати. Знаю, мамо, це ж є неможливо... Що ж тоді для Господа важливо? Ну зробім хоча б одненьку справу! Мамо... Так ми змінимо державу... Ти ж сама мені таке читала, Це можливо... Я... Так нагадала... Ні? Тоді давай у дитбудку Виберем собі іще дитинку. Так не можна? Буде тут смітити? Та Господь нас вчив людей любити. Це... Здалеку... У кіно? У книгах? Мамочко, серця стануть як криги. Добре, мамо. Більше не питаю. Свою ляльку спатоньки вкладаю. Ось коли вона доросла стане, То не буде в неї серце-камінь. Ми знайшли маленьке кошенятко, Бо воно ж малюсіньке малятко. Ось чому морозиво не їла, І дарункам вашим не зраділа... Кажете одне, даєте мрію. Жаль, що ще писати я не вмію. А то я б на вулиці писала: Любіть всіх!.. Й до серця б пригортала...

Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: Любіть всіх! - ВІРШ

Поезії для дітей (не для дорослих)

Любіть всіх!

Вкажіть причину вашої скарги