Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Мар’я Гафінець: Казочка (дитяче) - ВІРШ

Вмощуй гарненько рученьки й ніжки, Ковдру пухкеньку тягни аж до щічки І закривай вже ясні оченята - Казку тобі я збираюсь казати.... ................................................ В темному-темнім дрімучому лісі Жив собі Велетень. Завжди в утісі Був він - ні смутку, ні горя не знав - Кожен день нову забаву шукав. То вирве (в шапку) верхівку сосни... То здмухне вітер з стрімкої скали, Свистом грозу відлякає... Ух, як! Гори здвигне оцей милий дивак. Гірко лиш зрідка ставало йому - Люди обходили, наче чуму. А як стрічались - їх спину лиш бачив - Очі ховали, щоб злий не зурочив! Якось одного прекрасного дня Дивний звук Велет почув із даля... Кинувсь поглянути, що за мара - З урвища витяг руденьке дівча. Падало вниз, бо зірвалось із стежки І у траві погубило сережки... Пальцями бережно Велет підняв, сунув у руку... Невже?! - налякав... Скрушно хитнув Богатир головою. Руки тремтіли, схлип вирвавсь на волю. Раптом торкнулась легенько щоки: - Дякую! Добрий же, красеню, ти... Знітився, боязко погляд підвів - охнув із подиву і сторопів! В очі йому перелились озера... Темні, глибинні, чарівні химери, Наче омита росою трава, Ніжно зоріли ті космоси два. Впав! Утонув... Захлинувся й ожив - Велетень раптом Усесвіт відкрив! Не упускав він із тих пір нагоди Стати у горах комусь у пригоді. Погляд удячності спрагло чекав... (Силу свою Велет з нього черпав!) .................................................. Й ти, мій маленький, будь чесний з собою Й Радо світ поглядом стріне з тобою. Бо нема краще за чисте те серце, Скарбом що сяє в очах-цих-озерцях!