Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Башинська: ПРОСНУВСЯ КІТ Й ПРОМОВИВ "ГАВ!" - ВІРШ

Проснувся кіт й промовив "Гав!" й сам здивувавсь: "Що я сказав? Де бачив хто, щоб так коти казали?" - Ко - ко! Ко - ко! - вже за вікном синички всі співали. А горобці замість "Ців - ців!" дзвеніли дружно "Дзінь- дзінь - дзінь!" - Що за дива?" - подумав кіт. Може я не проснувся? - М'яв - м'яв! М'яв - м'яв! - вже м'явкотів дворовий пес Лакустя. То ж вибіг кіт мерщій у двір. А там... А там ще більше див! - Ку - ку - рі - ку! Ку - ку - рі - ку!" - корова говорила. Весело крякала вівця й поважно так ходила... - Що за оказія така? - усе кіт дивувався. Він підійшов до гусака і в нього запитався : - Скажи, що трапилось? Чому усі говорять дивно? - Ців - ців! Ців - ців! - сказав гусак. Невже тобі не видно? - Я добре бачу! - сказав кіт. Та щось не розумію. Повинен кожен те робить, що добре робить вміє. Чом переплутались слова? Навіть баран говорить "Ква!" - І - го - го - го! І - га - га -га! - тут розкричалася коза. В тім винуватим ти є сам! Бо вранці "Гав!" усім сказав. В Лакусті ці слова забрав. А той узяв у тебе "М'яв!" А це були слова твої. То ж переплутались й мої. Бо кінь почав кричати "Га - га!" навколо хати. Взяла я "Ців" від горобців, вони "Дзінь - дзінь" від квіток. Синички узяли "Ко - ко!", корова "Ку - ку - рі -ку!" Заговорила тут вівця: - Красива пісенька оця. Та що маю робити? Скажу, не хочеться мені ще й у кублі сидіти. - От бачиш,- відказав гусак. Верни мерщій, що взяв. Отак! - Візьми, будь ласка, своє "Гав!", мені ж верни гарненьке "М'яв!"- сказав Мурзун Лакусті. Давай пограємося вдвох в бабусиній капусті. Слова лиш ці Мурзун сказав - і сталось те, чого чекав. Усі заговорили на своїй мові, хто як вмів. А кіт ходив і муркотів. Бо добре так і мило, і всім - всім зрозуміло! Ото ж і ти уважним будь. Думай, що говорити. І знай, що кожен місце має під сонцем в цьому світі!