Колись улітку, на світанку
Сіла мишка в нас на ганку.
Сіренькі вушка й довгий носик,
Ми не кличемо у гості.
Хоч мишка та і дуже мила,
Та запаси нам поїла:
Горох, і цукор, і пшеницю,
Згризла бабину спідницю.
Нехай у поле пострибає,
Там собі зерно шукає.
Або рудий грайливий котик,
В лапи мишку миттю схопить!
