Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Фея Світла: Казка про Довір'я, Згоду і Любов. - ВІРШ

В далекім царстві зліг туман... І дощ, і холод - не обман. Стоїть царівна, та й ридає, До неба руки простягає: "Чому є так? За що мені? За що та кара? Біль душі? Такі щасливі ми були... Кохали ми... Й не зберегли. Царевич звіром грізним став. Забув... Забув, як він кохав... Не йму я віри... Що із ним? Мов хмара з блискавкою й грім. І ненависть в очах сичить, Та спопеляє... Хоче вбить. Кудись поїхати? Втекти? Сховатись? Душу б зберегти... А як же ж він? Його душа? Він захворів?.. О, небеса!!! Врятуйте Тая! Я прохаю! Верніть кохання! Я благаю! Мій милий, любий, дорогий, Проснись, почуй та зрозумій!.." Благань котилася мольба, Гірких ридань текла ріка... Такою помстою була Від відьми чари й злі слова. Прокльоном лягли на сім'ю, Щоб згинули, ввійшли в пітьму... "Щасливій парі вже кінець, - Радіє відьма, - мій вінець! Мару пустила в очі я, Царевич мій - цариця я!" Пішла царівна ген за гай, Де сходить сонце, неба край... Шукати ліки, зберегти Своє кохання від біди... Ішла далеко, десять ніч, В путі стопилось сотні свіч. До Сонця в дім вона прийшла, У двері стукає й проха Її впустити: "Бо з жалю, Загину скоро й тут впаду!.." Устало Сонце, відчиняє - Кругом собою осяває, Царівну в хату проводжає, Частує й щиро пригощає: "У чім біда? Чому прийшла Чарівна гостя молода?" Промінням слізки утирає, Теплом та світлом утішає. Тим часом в царстві ґвалт здійнявся. Шукати Санну всі піднялись. У Тая сон вночі пропав, Про свою згубу вже гадав... Осиротіло все навкруг, Хвороб нашестя і недуг... І крик здіймався в небеса, Зболілось серце і душа. Недужим дідом Тай вже став, Упав із сил, та все шукав Свою царівну молоду, Дружину Санну дорогу. А відьма з люті аж лютує, Над чаном зілля знов чаклує. Скликає гадів і примар, Щоб надіслати нових чар... Аж диво дивнеє явилось - Скрізь хмари Сонце опустилось, Разом із Санною іде, Де ступить - темінь пропаде. У Санни сяйво теж в руках, Любов і віра у очах. Несе до Тая - прикладає, Цілющим ліком огортає. І стала ясність навкруги! Защебетали всі птахи! Веселка барвами заграла, Та темінь з чарами пропала. Проснувся Тай, на ноги встав, Недуг лишився, блуд пропав. На Санну й Сонце він глядить, Вклонився низько й говорИть: "Спасибі Сонцю і дружині! Змінився я!.. І ще, від нині - В моєму царстві назавжди Не буде місця ворожбі... Довір'я і любов сильніш Від пут брехні, - її оков!" В далекім царстві Сонце сяє, Щасливо пара проживає... Кохання поселилось знов, Панує Згода і Любов.