Давай синочку, я розкажу тобі казку (продовж. ) "Настанови чародіїв"
Отож послухаємо трохи,
Чого навчають горбуна,
І як у мудрості доносять,
Йому напутливі слова,
Старий учитель з Арестоном,
А говорили вони так:
«Будеш іти, не оглядайся,
В страху уже не копирсайся,
Тримайся щоби не було,
З знанням завершеної справи,
Неси шкатулку й не дрижи,
Тримай в руках надійно й міцно,
А підійшовши до воріт,
Вже пугачем гукни потрійно,
Й чекай допоки лісовик
Кикиморі усе розкаже.
Та миттю видно побіжить,
Доповістись самій Моргані,
Вона ж прикличе образ твій,
І пильно вдивиться у нього,
Коли ж не знайде страху слід,
Й не вчує духу де людського,
Махне недбало так, злегка,
Своєю паличкою вкотре,
І щось тихенько прошепоче,
Тут як бувало вже не раз,
Перед тобою розгорнуться,
Тяжких воріт дві половини,
І ти ввійдеш, а дальше ліс,
Свої ряди міцні розкине
По різні боки й стежку дасть.
Як тільки збудиться усе,
Й тобі відкриється дорога,
Ми за тобою миттю вслід,
Побіжимо із Арестоном,
Та проберемося в палац,
Надівши шапки невидимі.
Ти ж лиш не бійся й слухай нас,
І все повір як треба піде,
Нам хватить сил перемогти,
Моргану в магії двобої,
Життя усіх поберегти,
Пробратись б тільки у покої.
Тож не тремти так і вперед!
Прогнавши страх, все пам’ятай.
І знай, що ми з тобою поряд…»,-
Сказали зовсім не герої,
А лиш прості чарівники,
Й горбун зробивши перший крок,
Робив з упевненістю інші,
Прямуючи, у бік воріт…
