Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Альона Огінець: Чомука - ВІРШ

́ЧОМУКА Бабці скаржиться ону́ка: - Дід назвав мене "чому́ка"... Я кажу: "Чому́, дідусь? Він розсе́рдився чому́сь. Ніби я огидна муха, Що літає біля вуха... Мов, достатньо вже дзижча́ти, Бо втомився й хоче спати... ... - Так... То дійсно в діда ду́сі! (Каже дівчинці бабуся) Ти про що його спитала? Чи питань було чима́ло? - Зовсім ні! Я з лялькой грала, Колиско́ву їй співала... Дивно!, замість ляльки Ліди Я чому́сь приспа́ла діда?! І, якщо б я не злякалась, Я б і далє з лялькой гралась... Наче вовк, десь на порозі Заричав хтось в діда носі Так(!), що в нашій кі́шки Дусі Посиві́ли чорні ву́са! Що робити, я не знала, Дідуся́ я розштовхала... Той, хто був у діда в носі, Зник ура́з, нема і до́сі! ... Бабця щиро розсміялась: - Се́рденько! Що ж далє сталось? Ма́буть, дід почав бурча́ти: "Хто не дав мені поспати?" - Саме так! Ти звідки знаєш? Наче дід, ти зараз кажеш! Ще дідусь так хмурив бро́ва, Як двірни́к наш, дядька Вова... - Що ж зробила ти, мале́нька? Бачу по очах хитре́ньких, Що знайшла своє джере́льце, Розтопила діда серце. ... - Дідуся я обійня́ла І тихенько запитала: - Ти, дідусь, скажи, будь ласка, А чому́ у різних ка́зках Є "Яга́" - страшна бабуся... Де ж її "Ягу́сь-діду́ся"? Може то все пишуть ма́рно, Що така Яга́ негарна?.. Щось бурко́чачи у вуса Дід сказав в своєму ду́сі: - Може й так! Цікава тема... Дід Ягу́сь десь є, напевно. ...- А тепер скажи, дідусю, Є й в кота(?), і в кі́шки вуса?.. - Звісно, є! А це до чо́го?? Що удумала ново́го? - В зві́рів "він" й "вона́" вусаті! І "вона́", і "він" хвоста́ті! Так чому́(?) є в тебе вуса?!! І немає у бабусі!!! - Як ті ву́са уяви́ти, Ще додати хвіст й капита... Перетвориться бабуся В чортівню якусь... "Ягу́сю"... - А чому́ у тата й мами?.. - До́сить!!! Все!!! Спитай у баби! Не для мене ця наука... "Чупака́бра" та... "чому́ка". Все! Взувай, мала́, ти ка́пці І мерші́й біжи до ба́бці. Може баба й допоможе, Розтлума́чить,.. якщо зможе. ... ... Після слів тих (від діду́сі) Бабці ска́ржилась Катруся. Як було́ переказала, Потім бабцю запитала: - В мене є до тебе справа: Що таке та "чупака́бра"? Щось страшнІше диноза́вра? Чи якась "абракада́бра"? - То твій дід Тарас жарту́є, Знову щось стари́й мудру́є... Ось зада́м я дідусе́ві "Чупака́брою" тіє́ю! ...Час на це не гай! не ва́рто! В світі так пита́нь багато! "Де?", "куди?", "коли?", "до кого?", "Що?", "чому?", "за що?", "до чого?"... І на діда більш не се́рдься... Он тому, мені здається, Всіх питань цих уника́є, Бо і сам не все він знає! Став стари́м, забув напевно, Як колись і він надхненно Був, ще той собі, "чому́ка"!, А тепер бурчли́вий "бу́ка"... ... Від останніх слів бабусі Стало смі́шно так Катрусі; Враз забула всі обра́зи І до дідуся́ Тараса Вмить, як пташка прилетіла, Ніби мала ди́во-кри́ла. Щиро обійня́в старо́го, Притули́лася до нього; І при цьому щебетала: - Я про те́бе щось узнала! Дід розправив сиві ву́са, Непомітно посміхнувся: - Ну, кажи, мала "чому́ся", Хоч, наре́шті, посмію́ся. Що вже вигадала бабця? Що чотири в ме́не пальця? Розсміялася Катруся: - Все жартуєш ти, дідусю! Зві́сно, "ні"!!! Таке́ вже скажеш! Думай(!), може щось згадаєш!.. Ось підказочка леге́нька - Ти тоді ще був мале́ньким! Дід нахмурив си́ві бро́ва, Думав... думав... та нічо́го... Покрутив він знову ву́са: - Ну, кажи вже! Я здаюся. - Добре, діду! Отже, слухай! (По́шепки йому на вухо І, з любов'ю обіймая, Ледве-ледве сміх хова́я, Ніжно мовила Катруся) Ти такий, як я, діду́сю! Тобто... був... колись... давненько Ти також "чому́к" маленький! Ось тому і я "чому́ка"(!), Любий мій старенький "бу́ка"!!!