Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Лана Мащенко: Шануйте старість - ВІРШ

Бреду з портфеликом зі школи. Дорога видалась сумна, Бо тягне двійка аж додолу. Не вивчив вірш – моя вина. Аж ось, старесенька бабуся Біля криниці воду п’є, І посміхається до мене: «Сумне дитятко, ти чиє?» – Так лагідно мене питає, Голівку гладить: «Не сумуй! Напевно двійка дошкуляє? Нічого, настрою не псуй, Бо двійку виправити можна, Не те, що старості роки. В житті завжди помилка кожна Нас вчить змивать її сліди». «То ви, бабусю, наймудріша» - І в мить дістав відро води, І вже поглянув веселіше – Є план позбавитись біди. «Я вивчу вірш аж на п’ятірку, І завтра в школі розкажу… А за пораду вам спасибі. Ну все, тепер я побіжу!» «Біжи, онучку, гарно вчися, - І вже до себе промовля, - Й тобі спасибі, пригодився, Відро не витягла б сама»… Вбігає син мерщій до хати. «Ти що, п’ятірку заробив? – Питає ще з порогу мати, - Чи десь на шило наступив?» «Ні, не п’ятірку, мамо, - двійку. Та це я виправлю за мить. Мене одна бабуся вчила, Що помилки можливо змить». «Це ж як то змить?» - питає мати, - Водою, милом, порошком? Не дам щоденника псувати, А ти посидиш під замком». «Матусю, мила, та не треба, Я хочу вивчити цей вірш, І двійку справлю на п’ятірку. Лінитися не буду більш. Я буду мудрим, як бабуся, Яка поради роздає. Комусь знаннями пригоджуся. А буть ніким – це не моє. Шануйте старість - вона мудра. Роки – це скарб всього життя. Дитинство – щоб з маленьких зернят Зросло щасливе майбуття.