Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Лана Мащенко: Місяць лютий - ВІРШ

Ображався місяць Лютий: - Чом мені так мало бути? Решті тридцять, ще й один, А мені найменше днин! Двадцять вісім – це ж так мало! Хочу, щоб побільше стало! Став він Місяців благати, Хоч деньок подарувати. Та брати йому сказали: - Не самі ми обирали. Так назначив дядько Рік, Не вкоротимо свій вік! Літні місяці сказали: - Ми б тобі подарували, Та зима уб’є травицю, А це зовсім не годиться. А весняні місяці, Теж знайшлися – молодці! - Твій мороз загубить цвіт. Замість квітів буде лід. Грудень, Січень – побратими, Та закон керує ними. А осінній Листопад Лютому віддав свій град: - Тридцять перший віддаю В бухгалтерію твою. Залишаю собі тридцять. День один не знадобиться. Ми з тобою трішки схожі: Я чекаю злих морозів І, прощаючись з теплом, Засинаю дивним сном; Ти ж завершуєш морози, Весняні чекаєш грози – Тож тоненьку цю межу Не помітять, я кажу! Помилився Листопад. Рік помітив цей розклад. Наказав обох за змову. Кару вигадав чудову – День назад не повернув, Листопад його й забув. А зимовий місяць Лютий, Міг узяти день набутий, Але щоб було нівроку, Тільки раз в чотири роки.