Вітер в павутинні заблукав -
Розбудив господаря малого.
Малий розсердився, сваритися почав,
«Хутчіш шукай загублену дорогу».
А вітерець шепоче : «Постривай!
Чому так швидко проганяєш?
Ти краще запроси мене на чай.
Чемнішим будь! Поки хатинку маєш.
Ти, друже, пам’ятай, що я твій гість,
Мені радіти мусиш ти від самого порогу».
Хотів додати ще щось. Павутинка «трісь».
І вітер зник, таки знайшов дорогу.
