Як земля була прогріта,
Цвіркунець украв у літа
Сім співучих струн, як диво, —
Веселитися сміливо.
Підбирав у травах ноти,
Їхні місячні висоти —
Від рожевого смерканку,
Через нічку, аж до ранку.
Затягнув первинне соло
Без упину, на все воло…
Позбігались вірні друзі
Зелененькі, в пишнім лузі.
Тож давай усі співати,
Довгу ніч розвеселяти. 16/09/15
