Запросила якось в гості
Жабка Черепаху,
Бо живе сама-самотня,
Шкода бідолаху:
"Ти приходь до мене вранці -
Пироги спечу я,
Ще смачненькі завиванці.
І чайку наллю я."
Черепаха дуже рада:
"Добре, не забуду.
В тебе, моя люба Жабко,
Завтра вранці буду."
Ранок. Жабка стіл накрила...
Подруги немає.
"Де ж вона так забарилась?
Шлях не відшукає?.."
Вже обід. А Черепахи
Зовсім ще не видно.
"Де ж поділась ця невдаха?
Мені необхідно
Черепаху відшукати!"-
І Жабка стрибає,
Серед квітів, серед м'яти -
Подругу шукає.
Не знайшла. " Де ж ця бідака?
Сонце закотилось..."
Раптом голос: : Здрастуй, Жабко!
Я не забарилась?"
