Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Богданочка: Няв-няв-няв! - ВІРШ

У маленької Христини були вчора іменини. Татко їй у подарунок нявкаючий дав пакунок. А у ньому кошенятко! Радісно стриба малятко, гладить котика за спинку і сміється беззупинку. Вже сьогодні не цікаво... От якби якусь забаву хтось порадив для малечі. Христя опустила плечі. Їй так сумно. Каже тато: - ігор, доню, є багато. Можна гратися "у школу"... - Я плидумала! Цудово! Буду косеня уцити по-людськОму говолити! Сцо стлибає по підлозі? Були лапки, стануть нозі! Тато щиро засміявся, до роботи собі взявся, Тільки чує - за дверима учить Христя кішку рими, віршики розповідає, та за лапки підіймає. За вікном уже темніє, дівча часу не жаліє! У кімнаті чути гамір. Чи здійснився Христі намір? Тато зазирнув до доні і заплескав у долоні. Але чом сміється тато? Кошеня сидить пихато, а Христинка трудівниця, наче кіт - стрибати вчиться. "Няв-няв-няв" вона муркоче, бути кішечкою хоче! - Люба доню, як так сталось? Вчити кішку ти збиралась. А Христинка: -" Я не знаю. Залаз... косеня спитаю!"