Плаче горобчик :"Іців!" та "ців ".
Чого я в вирій не полетів?
Чи людям стало важко жити,
чи птахів не стали цінити?
Я годівнички всі облетів
та свої сили дарма згубив.
Та заспокоїла горобчиха:
"Не плач, коханий, не буде лиха.
Он біля ставу живе Андрійко,
Там годівниць висить аж трійка.
Щодня хлопчина сипне пшениці,
сальце повісить біля криниці."
А влітку люди казали:" Диво,
як у Андрійка щедро вродило!"
Браво! Кидай свій хліб на води - сторицею повернеться. 
