Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: -Місяць, передай Любоньці! (Любоньці Вишневецькій) - ВІРШ

-Хто це вийшов в синє небо?
Місяць старий?Мені треба
Любоньці щось передати.
Міцно,міцно обійняти!
-Ти ж і Сонечко просила!
Янголятку вплела в крила
Віршенятка з казочками.
-Домовилась з зірочками...
-Що мені тоді сказати?
-Можеш навіть помовчати...
-А вона?
-Все зрозуміє...
Бо думки читати вміє...
-Може їй миліш світити?
-Попросити не тужити...
Поцілуєш в оченятка...
Попрошу ще Янголятка
Не залишить на хвилинку...
Щоб як ту малу дитинку
Стерегли всі дні і ночі...
Поцілуй.Як тільки схоче...
Бо вона так хоче миру...
Ти залізь в її квартиру,
Сядь на ліженько високе.
Місяченьку ясноокий
Передай,що цілувала
Віда Любоньку!Благала
Янголяток,ясні зорі,
Наглядати...У соборі
Помолилася...Я знала,
Що в вона тебе благала...
-Так...Питає.Передати?..
-Буду на ніч цілувати.
Буду їй писати вірші...
Хоч на краплю щасливіша
Вона стане!..А до ранку
На малюсінькому ганку
Янголя мале дрімало...
Казочки комусь писало...

ID: 562983
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 27.02.2015 20:16:51
© дата внесення змiн: 27.02.2015 20:16:51
автор: Відочка Вансель