Пелюсточками теплих губ
Спивало сонце море,
Занурило русявий чуб
На денце неозоре.
У яснім погляді до дна
Розсипало проміння,
Ось, розплескалась дивина —
Веселка із насіння.
І проростали корінці
Могутністю своєю,
Скріпили міцно пагінці
Між небом і землею.
як мило 
