Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: Сонечко (дорогій Яночці Бім) - ВІРШ

Сонце рученьки стискає, І до Бога промовляє: -Скільки я блукаю світом Із старезним сивим вітром. Скільки бачило я діток, Цілувало в полі квіток. Скільки бачило хмаринок, І топило сто сніжинок. Скільки років проживає, Та у Боженьки питаю: -Звідки фарби ті беруться, І коли-небуть зітруться? Що малюєш цвіт на вишні Боженьку ти наш Всевишній? Що малюєш маки в полі, Цвіт троянди і тополі? Колір моря і дзвіночків, І лісочків,і грибочків. Оченяток у дитини, Легкість тої павутини? Я долонечки складаю, Усіх діток обнімаю.