Пробивалася травичка
Із-під ґрунту навесні.
Бруд одразу з неї змили
Теплі та рясні дощі.
Стала вона зелененька,
Шовковиста та густа.
Налилась травиця соком,
Забуяла, підросла.
Зранку стебла їй вмивала
Кожний день чиста роса.
Але якось її стяла
Без жалю гостра коса.
Та трава не горювала,
Довго сльози не лила.
Знов до сонця потягнулась
Й стала вища ніж була.
