Людмила Васильєва (Лєгостаєва): Лічилочка - ВІРШ, Вірші, поезія. Клуб поезії

Стою і рахую хмаринки у небі: Одна – на великого схожа ведмедя, А друга – ягнятко веселе й пухнасте, Іде обережно,щоб з неба не впасти. Ось третя, мов біле із сірим зайчатко, Четверта і п’ята – його мама з татком. А шоста хмарина – то човник з вітрилом, Несе його вітер неначе на крилах. Рибалка у човнику – сьома хмаринка, Шукає він рибу впіймати для жінки. А восьма, дев’ята хмаринки – то діти, Що вибігли матір з роботи зустріти. Нарешті десяту побачили очі, Вона біля сонця сховатися хоче. Я добре рахую у межах десятка. Зросту, той зірки рахуватиму з татком.

ID: 459986
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 12.11.2013 03:35:35
© дата внесення змiн: 12.11.2013 03:35:35
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Людмила Васильєва (Лєгостаєва): Лічилочка - ВІРШ

Поезії для дітей (не для дорослих)

Лічилочка

Вкажіть причину вашої скарги