Ой, ви чуєте, дзвіночки передзвонами дзвенять…
Це все коні, швидкі коні по снігах до нас біжать!
А у санях кришталевих, з подарунками для всіх,
Їде Дід Мороз веселий святкувати Новий рік!
А у теплій світлій хаті спить малесеньке дівча,
Бо стомилося чекати Дідуся біля вікна.
В хаті затишно і тихо, лиш годинник на стіні
Б’є дванадцяту годину, наяву, а не вісні…
Засвітилася ялинка в переливах вогняних,
Заіскрилися сніжинки на гірляндах золотих.
І наближення дзвіночків десь почулось вдалині –
Їдуть сані на горбочку, буде радість дітворі!
Хтось постукав тихо в двері і проснулося дитя:
«Мамо, мамо моя, де ти? Зустрічаймо Дідуся!»
По-казковому убраний Дід Мороз у дім зайшов.
«Я почув, що мене звали, ось до тебе і прийшов»
Розв’язав свою торбину, подарунки дістає:
«Вибирай собі дитино, все, що вибереш - твоє!»
«Ой, Дідусю, дорогенький, щиро дякую тобі!
Я, хоч ще така маленька, але в мене у душі
Є одна велика мрія – крила ангела знайти,
Політати над землею, подивитись на світи,
Доторкнутися до зірки, що в віконце загляда,
І матусі дорогенькій їх принести до Різдва.
Щоб світили на ялинці справжні зорі золоті,
Щоб матуся наче сонце посміхнулася мені!»
«Ой!» - погладив Морозенко білу бороду свою,-
«Ти літати ще маленька, але мрію я твою
Без уваги не залишу… Подарую два крила!
Тільки на одну годинку, бо закінчаться дива»…
І дива розпочалися, крила виросли у мить,
Стіни зникли, роздалися, а вгорі – небес блакить.
Полетіла над світами, там , де зорі мерехтять
І ,утішена дивами, стала зіронькам співать…
«Доню, донечко, проснися, Дід Мороз в нас побував,
До ялинки подивися, там дарунки й чудеса!
І матуся посміхнулась, наче сонечко ясне:
«Ти мій ангеле маленький, як же я люблю тебе!»
І дівчатко так зраділо, пригадавши всі дива,
Думає - то все приснилось, чи придумала сама.
Та з ялинки заблищали ясні зорі золоті,
А під ними засіяли – крильця ангела,
Її…
