Сад бабусин плодом годить.
І Назарко, й Злата
Яблуком, як те уродить,
Люблять ласувати.
Нині ж в день ясний травневий
В сад малі влетіли,
Щепу в ньому яблуневу
Пошукать хотіли.
Як знайшли, то до бабусі
Кинулись, мов птиці:
- Чи могли б ми ту щепусю
Викопать з землиці?
- Нащо вам ця щепа? - мило
Бабця їх питає.
- Хочем, щоб усім служила,
Як зросте у гаю.
- Якщо так, вам допоможу
Деревце дістати.
Хліб у піч пекти положу
Й принесу лопату.
Те зробила, що сказала
Бабця, вправно, прудко.
Діти «дякую» сказали,
В гай побігли хутко.
Яму викопав Назарко.
Злата підсобила –
Деревце запхала в шпарку
І його полила.
Похвалила діток ненька.
І промовив тато:
- Колись яблунька смачненький
Плодик зможе дати!
У Вас зразу досконало виходить!
не можу.... 
Дуже гарний і повчальний вірш
