У родині селянина,
Народилася дитина.
НазваЛИ всі Марусенька,
Радістю була маленька.
У сімї їй догоджали,
і солодким балували.
пильнували щохвилини,
Щоб усе було в дитини.
а роки тим часом мчали,
і нікого не чекали.
вже Маруся підросла,
І у перший клас пішла.
І розумниця й гарненька.
Та от лихо-нечемненька.
Робить все ,що забажає.,
де захоче там гуляє.
Ну і що вже не робили,
та нічого не змінили.
От така от вереда,
Цілий день десь пропада.
Якось раз, в одну неділю,
Всі поспіли на весілля.
А Марусю залишили,
Щоби дім їх сторожила.
Ну дівча пообіцяло,
руку на сердЕнько клало,
Що не піде в ліс блукати.
Взагалі ,планує спати.
Та як тільки всі із хати.
Вийшла Маша в двір гуляти.
До озерця пострибала,
Жабенят повиганяла.
Ну а далі полем-гаєм,
разом з вітром -пострибаєм,
Подалася в ліс кружляти,
"Нащо їй забороняти."
Вголос Машенька сказала,
Гарних квіточок нарвала,
Ще сплела віночок з рути,
На кульбабку стала дути.
Промовляти,щоб летіла,
І бажання всі зробила.
Та й незчулася в лісочку.
Сіла мовчки на пеньочку.
Та й давай пісні співати.
Пташок хлібом годувати.
Всі харчі свої роздала,
Та й сама голодна стала.
Як побачила в долині,
Все покрите, все в малині.
Й стала щоки напихати,
Ягідками смакувати.
"Треба в фАртух назбирати,
Буду всіх я частувати"
Та не встигла це сказати,
як ведмідь устиг звязати.
І запхав її в торбинку,
бо негоже красть малинку.
Тай поніс він до барлоги,
Щоб забула всі дороги.
А тим часом в селянина,
вже промокла вся свитина,
Нашукався він дитятка,
Бо пропало янголятко.
Вже усюди побував.
І котів усіх питав.
Та ніхто не міг сказати,
Де Марусеньку шукати.
Як згадав враз про лісочок,
І про блиск дитячих очок.
Про який забороняв,
Й не ходити -наказав.
Як побачив павутину,
а за нею і хатину.
Став господаря взивати,
Вийшов тут ведмідь із хати.
А за ним Маруся-мила
свою голову встромила.
Як же ж бо вона зраділа,
Батечка давно гляділа.
Стали Мішку всі просити
Їх додому відпустити.
А за це дарів багато,
Обіцяли надавати.
Договір разом уклали,
Ну і довго не чекали,
Відпустив Він їх додому,
бо самого брала втома.
Ну а Маша не прощалась,
Часто із Ведмедем гралась,
Та малини більш не крала,
Завжди дозволу питала.
Ще й гостинців приносила.
Щоб малина більш родила.
Тож запамятай мій друже,
Якщо щось бажаєш дуже.
Якусь річ для себе взяти,
Треба чемно попрохати,
Не лінуйсь,як твоя ласка,
І частіш кажи "Будь-ласка"
Вас публікувати потрібно, бо такі вірші дуже потрібні 
