Каже гуска кабанцеві
Щоби добре чув усе він:
"Сумно жити в самотині,
І подумала я нині:
"Наче гарна я собою,
Тож, назви мене жоною!"
Кабанець на те: "Рідненька,
Голова твоя - вузенька,
Шия довга, знає кожний,
П'ятачок - на мій не схожий.
Хоч і хвалишся красою,
Та не пара ми з тобою.
Гуска знову: "Друже милий,
Ніг у тебе є чотири,
Ти без пір'я, і бездзьобий,
Та мені ти до вподоби."
Кабанець стійкий до зваби:
"Інший може не зважав би,
Та не я. Сама ти знаєш,
Я ходжу, а ти літаєш.
Як триматися нам пари:
Я - внизу, а ти - за хмари?"
Гуска й каже: "Ти не бійся,
Я не дика птаха, свійська,
Двічі в рік літаю з дому,
Щоб не гладшати, й потому.
Кабанець на те: "Тут знов я
Мушу дбати про здоров'я.
У воді ти безперервно,
Жить у ванні мрієш, певно,
Я ж, як личить це свиноті,
Вік валявся б у болоті.
Тут вже з гуски стало досить,
Більше гуска вже не просить.
Та сказала на додачу:
"Ти - свиня, тепер я бачу!"
Jan Brzechwa
ROZMAWIAŁA GĘŚ Z PROSIĘCIEM
Rozmawiała gęś z prosięciem
Bardzo głośno i z przejęciem:
"Smutno samej żyć na świecie,
A po drugie i po trzecie -
Jeśli cenisz wdzięki gęsie,
Jak najprędzej ze mną żeń się."
Prosię na to: "Miła gąsko,
Głowę nieco masz za wąską,
Trochę masz za długą szyję
I zupełnie inny ryjek.
Niechaj ciebie to nie rani,
Lecz jesteśmy niedobrami."
A gęś znowu: "Cóż, mój drogi,
Popatrz, ty masz cztery nogi,
Nie masz pierza, nie masz dzioba,
Ale mnie się to podoba."
Prosiak skłonił się uprzejmie:
"Inny tak się tym nie przejmie,
A ja - owszem. Bo zauważ,
Że ja chodzę, a ty fruwasz,
Jak dogonić zdołam ciebie,
Gdy szybować będziesz w niebie?"
Na to gęś odpowie znowu:
"Domowego jestem chowu,
Fruwam raz na sześć miesięcy,
Żeby nie tyć, i nic więcej."
Na to prosię znów odpowie:
"Muszę dbać o swoje zdrowie,
Ty się kąpiesz nieustannie,
Ty byś chciała mieszkać w wannie,
Ja zaś - jeśli chodzi o to -
Właśnie bardzo lubię błoto."
Tutaj gęś już miała dosyć.
"Nie zamierzam ciebie prosić..."
I dodała z żalem w głosie:
"Teraz wiem, że jesteś prosię."
Дуже гарно,молодець!!!
